Після Російської революції 1917 року різні держави конкурували за легітимність під час громадянської війни, врешті-решт завершившись утворенням Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки (БРСР), яка стала союзною республікою Радянського Союзу в 1922 році. Білорусь втратила майже половину своєї території Польщі після польсько-радянської війни (1919—1921). Значна частина кордонів Білорусі набула свого сучасного вигляду у 1939 році, коли деякі землі Польської республіки були реінтегровані до її складу після радянського вторгнення до Польщі та були доопрацьовані після Другої світової війни[5][6]. Під час Другої світової війни військові дії спустошили Білорусь, яка втратила близько чверті її населення та половину своїх економічних ресурсів[7]. У післявоєнні роки республіку реформували. У 1945 році Білоруська РСР стала членом-засновником ООН разом із Радянським Союзом та Українською РСР[8]. Парламент країни оголосив державний суверенітет 27 липня 1990, а під час розпаду радянського союзу, Білорусь проголосила незалежність 25 серпня 1991 року[9]. У 2000, Білорусь і Російська Федерація підписали договір про співпрацю, утворивши Союзну державу.
Олександр Лукашенко обіймає посаду першого президента країни з 1994 року. Західні журналісти часто називають Білорусь «останньою диктатурою Європи»[10][11] завдяки самоописаному авторитарному стилю правління Лукашенка[12][13]. Лукашенко продовжив низку політик радянських часів, зокрема державну власність великої частини економіки. Вибори за правління Лукашенка піддаються широкій критиці як несправедливі; і на думку багатьох країн та міжнародних організацій, політична опозиція в країні була жорстоко придушена. Білорусь також є єдиною країною в Європі, яка офіційно застосовує смертну кару[14][15][16]. Рейтинг Білорусі в індексі демократії є найнижчим у Європі, а сама країна позначена, як «не вільна» організацією Фрідом хаус; «репресованою» в Індексі економічної свободи 2013—2014 років, та оцінена Індексом свободи преси, опублікованим Репортерами без кордонів
Ответ:
Після Російської революції 1917 року різні держави конкурували за легітимність під час громадянської війни, врешті-решт завершившись утворенням Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки (БРСР), яка стала союзною республікою Радянського Союзу в 1922 році. Білорусь втратила майже половину своєї території Польщі після польсько-радянської війни (1919—1921). Значна частина кордонів Білорусі набула свого сучасного вигляду у 1939 році, коли деякі землі Польської республіки були реінтегровані до її складу після радянського вторгнення до Польщі та були доопрацьовані після Другої світової війни[5][6]. Під час Другої світової війни військові дії спустошили Білорусь, яка втратила близько чверті її населення та половину своїх економічних ресурсів[7]. У післявоєнні роки республіку реформували. У 1945 році Білоруська РСР стала членом-засновником ООН разом із Радянським Союзом та Українською РСР[8]. Парламент країни оголосив державний суверенітет 27 липня 1990, а під час розпаду радянського союзу, Білорусь проголосила незалежність 25 серпня 1991 року[9]. У 2000, Білорусь і Російська Федерація підписали договір про співпрацю, утворивши Союзну державу.
Олександр Лукашенко обіймає посаду першого президента країни з 1994 року. Західні журналісти часто називають Білорусь «останньою диктатурою Європи»[10][11] завдяки самоописаному авторитарному стилю правління Лукашенка[12][13]. Лукашенко продовжив низку політик радянських часів, зокрема державну власність великої частини економіки. Вибори за правління Лукашенка піддаються широкій критиці як несправедливі; і на думку багатьох країн та міжнародних організацій, політична опозиція в країні була жорстоко придушена. Білорусь також є єдиною країною в Європі, яка офіційно застосовує смертну кару[14][15][16]. Рейтинг Білорусі в індексі демократії є найнижчим у Європі, а сама країна позначена, як «не вільна» організацією Фрідом хаус; «репресованою» в Індексі економічної свободи 2013—2014 років, та оцінена Індексом свободи преси, опублікованим Репортерами без кордонів