визначте особливості розвитку архітектури та образотворчого мистецтва Русі-України та Королівства Руського
Ответ
0/5 (0 оценок)
0
vittoriafrance 1 год назад
Светило науки - 98 ответов - 0 раз оказано помощи

Ответ:

У XII—XIII ст. сформувалися волинська і галицька архітектурні школи. На волинських будівничих відчутний вплив справила київська школа, а галицькі архітектори використовували як традиції Русі-України, так і надбання західноєвропейських майстрів.

До нашого часу зберігся Успенський собор у Володимирі-Волинському. Він був збудований у 1160 р. київськими майстрами за наказом князя Мстислава Ізяславича. Ця шестистовпна однокупольна будівля має простий, але водночас величний вигляд. Його сучасник — Успенський собор у Галичі, збудований Ярославом Осмомислом у 1157 р., зберігся до нашого часу лише у вигляді руїн. Це був чотиристовпний однокупольний храм, оточений галереями та прикрашений білокам’яним різьбленням. Він є яскравим виразником галицької архітектурної школи, яка багато запозичувала з поширеного в Європі романського стилю.


. Мистецька культура Галицько-Волинської держави представлена монументальним живописом (фресками) та іконами.

Фресковим живописом, який продовжував київські традиції, було розписано головні храми міст Волині й Галича. Проте починаючи з останньої чверті XII ст. будували храми, у яких не було фресок. До таких споруд, наприклад, належить собор у Луцьку.

Водночас фрески значною мірою поширилися в князівських палатах. Існують літописні свідчення, що ними були прикрашені палати Ярослава Осмомисла. Усі вони мали світські мотиви. До нашого часу майже не збереглося значних фрагментів фресок, за винятком розпису Вірменського собору у Львові, що датується XIV—XV ст.

В оформленні храмів Галичини та Волині акцент робили на іконах, які утворювали цілі ансамблі.

Спочатку храми прикрашали двома великими за розмірами іконами, що нагадували фресковий розпис. Згодом їхня кількість збільшилася. Було створено іконостас — особливу перегородку, що закривала вівтарну частину й складалася з кількох рядів ікон.

Ікони, що були поширені в Галичині та на Волині, мали візантійське або київське походження. Згодом тут постали власні школи іконопису. Його розквіт припадає на кінець XIII — початок XIV ст. Особливістю іконопису цього періоду є те, що він розвивався без суворого контролю з боку церкви або влади.

Объяснение: