• Мои ответы
  • Мои вопросы
kushnirkhrystyna66 4 года назад

Відповідь:Ліс – це надзвичайне і таємниче місце. Справжній природній шедевр. Могутність і велич дерев, різноманітність трав, ягід та звірів, манить на прогулянку. Відразу відчувається неперевершена свіжість та легкість повітря від якого паморочиться голова. Чудовий варіант для відпочину від важких буднів, стресів, проблем та депресій. Дуже корисно відвідувати сосновий ліс. В ньому особливо лікувальне повітря. Кожна людина потрапляючи сюди- тим самим потрапляє в певну пригоду. Тут невідомо що трапиться на шляху. Можна побачити різних звірів, літом назбирати ягід, осінню грибів. Ліс прекрасний в кожну пору року. Влітку ліс багатий плодами, насичений кольорами, рятує від спеки. Восени все міняється і заворожує. Навколо все немов міняє одяг, міняючи зелене вбрання на жовтогаряче та багряне. Неймовірно красиво спостерігати як земля вкриваяться осиплим листям. Взимку ліс схожий на крижаний замок. Немов потрапляєш в інший казковий світ. Дерева присипані снігом, іскряться від покритого ними інію. А земля немов окутана в теплу білосніжну ковдру. І як прекрасно спостерігати коли це все пробуджується на весні. Рослини прорізаються крізь землю, де-не-де ще з залишками снігу. Тварини просинаються від довгої зимової сплячки. На деревах утворюються бруньки, з яких згодом появляться листя і плоди. Там де не втручалась людина, все що створенно самою лише природує просто перехоплює подих. Водночас загадковий і небезпечний. Застерігає не торкатись невідомих рослин та ягід, аби не зашкодити свому здоров’ю. На шляху можуть траплятись справжні жителі та охоронці лісу. Самому слід бути дуже обачним щоби не потрапити в біду та не заблукати. Природу потрібно берегти та шанувати. Ліс дає нам змогу жити. І потрапляючи туди важливо нічого не зіпсувати людським фактором, а зберегти і подбатити. Це екологія і майбутнє людства.

kushnirkhrystyna66 4 года назад

Відповідь:

Одного разу, років зо два тому, я зайшов на роботу до мого татка. Саме того дня йому потрібно було зайти до друкарні, що розташувалась неподалік. Я, зрозуміло, напросився піти з батьком. Побачивши друкарське устаткування, я закляк на місці. Те, що я побачив...

Велетенський гідраапічний прес аж постогнував від напруги. Лезо друкарського ножа періодично падало з гільйотинною жорстокістю. Вж-ж-ж-хрусь! Дві пари вправних рук, вирівнюючи наступну порцію паперу, на мить завмирають, а потім одна з робітниць підіймає лезо, інша кладе під нього папір і знову: вж-ж-ж-хрусь! Старенький друкувальний верстат рівномірно, монотонно постукує в кутку кімнати: клау-клау-клау-клау. Ніхто не метушиться, не бігає, всі зосереджені, серйозні. Аж знову чується: вж-ж-ж-хрусь. Це гідравлічний прес

починає поволі підіймати свої величезні сталеві лапи. Порції щойно віддрукованих газет сходять з конвеєра і наповнюють кімнату стійким запахом друкарської фарби та паперу. Робітники не звертають на мене уваги, а я, примостившись у куточку, зачаровано спостерігаю за їхніми впевненими рухами.

Мені здається, що більш цікавої екскурсії в мене не було ніколи.

Пояснення:

kushnirkhrystyna66 4 года назад

Відповідь:Дотримання правил гігієни — проста річ, що може убезпечити тебе від захворювань та зробити великий вклад у підтримку здоров’я загалом. Саме гігієна є важливою частиною здорового способу життя, разом з регулярним збалансованим харчуванням, здоровим сном та достатньою фізичною активністю.

Приділяй увагу особистій гігієні

Руки — наш первинний контакт з зовнішнім світом. Вважай, що на них збирається все, що ти «пізнав» у проміжок часу від одного миття рук до іншого. Тому мити їх потрібно регулярно — принаймні 5 разів на день та приділяти одній такій процедурі десь хвилину.

Обов’язково мий руки перед кожним прийомом їжі, до та після відвідування туалету, перед контактом з обличчям та одразу після повернення додому. Якщо немає можливості помити руки — користуйся антисептиком на основі спирту, але коли вибір є — надавай перевагу воді та милу. Вологі серветки у цій ситуації сильно не врятують. У більшості випадків вони призначені для того, щоб очищати від видимого бруду, а не від мікробів.

Також не забувай про загальну гігієну тіла: регулярно приймай душ, чисти зуби та дбай про чистоту шкіри обличчя. Все так само, як і завжди.

Дезінфікуй телефон

Так-так, ми говоримо саме про предмет, який з гордістю збирає на себе всі мікроби та віруси і який також потрібно постійно дезінфікувати. Тут тобі на допомогу прийде антисептик на спиртовій основі. Достатньо розподілити його на паперову серветку та протерти телефон.

Не забувай й про комп’ютер, навушники та усі пристрої, якими користуєшся часто — їх також потрібно дезінфікувати регулярно. Адже який сенс так пильно слідкувати за чистотою рук, якщо через секунду вони знову торкнуться до смартфона чи комп’ютера, який востаннє очищали пів року тому?

Міняй постільну білизну

Брудна постільна білизна — ідеальне середовище для розвитку мікроскопічного життя та розповсюдження мікробів, тож міняти її потрібно якомога частіше. Оптимальним варіантом буде раз на тиждень, але якщо відчуваєш, що потрібно частіше — без сумнівів роби це.

Річ у тім, що окрім нашого власного «мікрожиття», на постілі також оселяються чужорідні мікроби з шерсті домашніх тварин, пилу, пилку рослин та багато чого іншого. Погодься, зважаючи на час, який ми проводимо у ліжку — такі сусіди не дуже бажані.

Роби вологе прибирання

Тут все просто: чим чистіший дім — тим він безпечніший, а вологе прибирання — ідеальний спосіб позбавлення від пилу, бруду, хвороботворних бактерій та грибкових утворень.

Оптимальний варіант — раз у декілька днів протирати поверхні вологою ганчіркою та мити підлогу у найбільш прохідних місцях дому, а раз на тиждень робити повноцінне вологе прибирання.

Особливу увагу приділяй чистоті та дезінфекції таких місць частого використання, як: ванна кімната, кухня та вбиральня. Використовуй спеціальні засоби з дезінфікуючими складниками, що призначені для прибирання цих зон.

Зроби свій дім комфортним та чистим місцем, у якому тобі буде приємно й безпечно проводити час у період ізоляції :)

Пояснення:

kushnirkhrystyna66 4 года назад

Відповідь:

Кожна людина має певні проблеми, коли вона знаходиться в суспільстві. Суспільство влаштоване таким чином, що в ньому завжди є місце для запеклої конкуренції. Економічна теорія впевнено говорить нам про те, що ресурси нашої планети обмежені, тоді як потреби людини кордонів просто-таки не мають. Саме з цієї причини люди і спільноти конкурують між собою постійно, намагаються отримати якісь вигоди для себе, тим самим позбавивши цих вигод інших людей і спільноти.

Приблизний приклад всьому сказаному вище було наведено авторів у його цікавому творі «Білий кінь Шептало». Красивий білий кінь по імені Шептало займався зовсім не властивою для себе справою – був звичайним тягловим конем. Як відомо, коні бувають різні, білі коні надзвичайно рідко використовуються для важкої роботи, до неї, як правило, залучають інших коней. Тим не менш, волею доль Шептало опинився в ситуації, де йому довелося виконувати дійсно важку роботу. Природно, Шептало не міг бути цим задоволений. З одного боку, він розумів, що тяжко працювати – це не його справа, з іншого боку, він змирився зі своєю долею. Втім, він розраховував хоча б на якусь повагу. А ось поваги до нього не було, адже коня навіть били незаслужено. Зрештою, тварина не витримала і просто втекла від своїх господарів. Правда, потім коню довелося повернутися через власне почуття підвищеної відповідальності.

Приклад цього коня може бути перенесений і на життя звичайних людей, які живуть серед нас. Є безліч людей, які змушені займатися справою, яка їм зовсім не подобається і не підходить. Такі люди викликають виключно жалість, тому що вони могли б стати дуже щасливими і успішними, якщо б займалися чимось іншим, більш цікавим і зручним для них. Через необхідність підлаштовуватися під такі несприятливі обставини вони фактично втрачають власну особистість, своє справжнє обличчя. Суспільство може зламати навіть саму цікавого і незвичайну людину, зробивши її такою як всі, слухняною і правильною з точки зору суспільства. Більш того, суспільство може внести в розум людини думку, що і їй самій потрібно зламати себе, підлаштуватися під весь світ, щоб потім стати ефективним. І навіть не для себе самого ефективним, а для суспільства. Яскравий приклад тому ми бачимо в образі коня Шептало, в розумі якого оселилася шкідлива думка про те, що йому потрібно повернутися до господаря, хоч кінь міг би вижити і без цього.

Людина втрачає свою особистість, коли вона ставить свої природні і благородні інтереси нижче яких-небудь інтересів суспільства. Людина повинна бути господарем свого життя, вона не повинен підпадати під вплив інших, адже нічого доброго з цього

kushnirkhrystyna66 4 года назад

Відповідь:Любіть Україну, як сонце любіть,

Як вітер, і трави, і води…

В. Сосюра

Я народилася на Україні. Це моя рідна країна, моя Батьківщина. Тут народилися і живуть мої батьки, рідні та друзі. Тут я сказала перше слово, зробила перший крок… І тому я дуже люблю свою рідну країну, хвилююся за її долю. Мені не байдуже, яким буде її майбутнє. Я буду намагатися зробити все для того, щоб воно було якнайкращим. Я – патріотка.

Патріотизм… Сьогодні, на жаль, це слово для багатьох – пустий звук. Бути патріотом зараз не модно: багато молоді шукає своє щастя за кордоном, прагне якнайшвидше поїхати з рідної землі… Навіть серед моїх друзів є такі, які вважають, що на Україні неможливо досягти чогось, немає перспектив. А я думаю, що все залежить лише від нас. Звичайно, у більш розвинених країнах легше втілити свої мрії, досягти певних вершин. Але ж це можна зробити і вдома! На мою думку, не треба шукати кращу країну – треба зробити кращою свою! Тільки так можна бути по-справжньому щасливим.

Та, дійсно, для багатьох патріотизм – просто слово. Чому ж так трапилося? Адже з давніх-давен українці були національно свідомим народом. Згадаймо часи Київської Русі, коли відважні князі боронили нашу землю, козаччину з її відомими гетьманами… Україна гідно винесла всі випробування, які випали на її долю, а допомогла в цьому любов народу до рідної землі. Скільки талановитих синів і дочок викохала наша країна! Не можна не згадати про поета, ім`я якого стало, мабуть, синонімом до слова «Україна». Так, це Т. Г. Шевченко. Він виріс у часи, коли життя було набагато складнішим, ніж зараз. Довелося Тарасу бути і кріпаком, і панським служкою, пізнав він заслання і каземати… Але його віра і любов до України були нерушимі. Шевченко все життя присвятив тому, щоб показати красу і силу українського слова, пробудити у нас любов до нього і до нашої рідної землі:

Я так люблю

Мою Україну убогу,

Що проклену святого Бога,

За неї душу погублю!

Оце дійсно патріотизм – Україна стоїть для Шевченка на першому місці, заради неї він ладен віддати власне життя.

Багатостраждальна наша ненька Україна. Її шлях до незалежності був довгий і тернистий, і сьогодні ще не закінчився процес становлення її серед інших європейських країн. І тільки того можна назвати справжнім патріотом, хто не просто кричить з високих трибун про свою любов до рідної держави, а того, хто прикладає певні зусилля для її розвитку та процвітання. І я вважаю, що ми, молоде покоління, маємо бути справжніми патріотами, адже саме нам жити у цій країні, і якою вона стане – залежить саме від нас!

kushnirkhrystyna66 4 года назад

Відповідь:

Війна — страшне слово. Вона несе горе всім. Кров, біль, страждання випали на долю чоловіків, які зі зброєю в руках пішли на фронт, а також на долю дітей, жінок, старих, що залишилися в окупації, тяжко працювали, потерпали від голоду та холоду. Але часто ми сприймаємо ті події тільки під одним кутом — очима наших співвітчизників, забуваючи, що по той, "інший", бік знаходилися також чуйні, добрі, працьовиті люди. Вони також були жертвами амбіцій політиків, що змагалися між собою за перерозподіл світу.

В оповіданні Любові Пономаренко "Гер переможений" йдеться про те, як після Великої Вітчизняної війни група полонених німців відбудовує українське містечко. Місцеві жителі не мають ненависті до цих нещасних, їм скоріше жаль їх, тому вони намагаються допомогти полоненим: дають їм їжу, старий одяг. Тільки діти подекуди виявляють вороже ставлення до чужинців. Незважаючи на це, німці люблять місцевих дітлахів, бачачи в них своїх малюків, що залишилися на далекій батьківщині. Особливо виділяється з групи полонених брудний хворий на сухоти німець Фрідріх. Він намагається розважити жорстоких дітей, пестить їх, співає їм пісні, робить прикраси з цеглин. Так, він переможений, але він — живий, він не втратив снаги до життя, уміння бачити красу в дрібницях. Думаю, що хворий німець жив надією, що колись повернеться додому, обійме та поцілує власних дітей. На жаль, цьому не дано було виповнитися. Коли туга за батьківщиною стає нестерпною, а хвороба виснажує, Фрідріх кінчає життя самогубством. Через багато років у стіні будинку, який зводили полонені, знаходять рукавицю з фотокарткою, із якої дивляться дві дівчинки, доньки Фрідріха, і немов запитують: "Ви не знаєте, де наш тато?"

Мені здається, що письменниця хотіла викликати співчуття до нещасних полонених, показати, що будь-яка людина заслуговує на повагу, тим більше, якщо вона добра й чуйна. Оповідання показує, що не можна поділяти людей на "своїх" і "ворогів", бо насправді є люди добрі й злі; щирі, здатні на любов, та інші — які уміють лише вбивати, зневажати та руйнувати. Перші заслуговують на повагу, другі — на презирство.

kushnirkhrystyna66 4 года назад

Відповідь:Найкраще враження завжди справляють ті твори, в яких герої можуть подати читачу хороший приклад. У літературі й читанні є маса корисного: це цікаво, пізнавально і дуже захоплююче. Але навряд чи хтось стане сперечатися з тим, що найбільша користь полягає в тому, що найчастіше хороші твори мають якусь корисну мораль для людини. Ця мораль робить людину більш високою духовно, розвиває її гуманістичні якості.

Новела авторства О. Генрі під назвою «Останній листок» містить дивовижний приклад людської щирої і непідробної доброти, прекрасного співчуття та бажання допомогти. У ній розповідається про людей творчості, які завжди керуються перш за все не розумом, а своїми яскравими емоційними поривами. Саме тому їх поведінка зі сторони виглядає настільки красивою і вражаючою. Старий художник Берман вже давно не малював нічого путнього, але все ще розраховував створити справжнісінький шедевр. Слушна нагода для цього сталася тоді, коли сусідка Бермана, молода жінка на ім’я Джонсі, сильно захворіла і опинилася на межі життя і смерті. Дівчина настільки злякалася власної слабкості, що сама вирішила, що помре вже дуже скоро – коли з дерева, яке стоїть за вікном, впаде останній листок.

Дівчина проводила в очікуванні падіння листка і власної смерті дні і ночі, але листок все ніяк не падав, з кожним днем вселяючи надію і віру у власне одужання у Джонсі. Зрештою, віра в краще в душі дівчини перемогла і вона змогла здолати таку страшну хворобу. Але, як пізніше з’ясувалося, причиною тому стало не природне диво, а прекрасний шедевр Бермана, до створення якого він готувався вже протягом довгих років. Старий в негоду намалював на дереві листок, саме це творіння вселило у Джонсі віру в власне остаточне одужання.

Звичайно, я позитивно здивований і вражений цим прекрасним твором. Він задовольняє практично всі мої і вимоги до якісного літературному твору. Цю новелу від О. Генрі цікаво читати, вона дає гарне уявлення про характери і мотиви поводжень людей з творчого середовища. Завдяки прочитанню цього твору можна знову повірити в людство, переконатися в тому, що в світі дійсно існують люди, які готові ризикувати, жертвувати собою в ім’я чогось високого. Прикладом такої людини став старий художник Берман, який врятував чуже життя, створив прекрасний малюнок, а тому й став моїм улюбленим героєм цього твору.

У тебя пока нет ни одного вопроса

Найти вопрос

У тебя пока нет ни одного друга

Найти друзей