Колись ще у давні часи. У лісі на Закарпатті люди стали помічати дивні речі. Вони ніколи не чули таких звуків які походили з нього. Там ніхто не ходив бо колись там зник чоловік, ніхто не знає як і де. Люди, родичі його шукали, але все було марно. Але один з них побачив дівчину. Вона була дуже красивою і мала гарне чорне, довге волосся. Тільки як він схотів іншим її показати, вона зникла.Ця дівчина не давала йому спокою в його снах, снилась йому і казала «Навіщо ти їй розказав що мене бачив? Насправді ти ще про це пожалієш…», хлопчина не взяв ці слова до уваги, Він розказав свому татові про це, і батько цьом сказав:
-Це може бути Мавка, вже синку вона тобі спокою не дасть, але я знаю вихід з цієї ситуації.
- І який він?
-Тримай. Одягни це намисто, і йдемо разом у ліс
Вони з батьком пішли разом, вони шукали те місце де її бачив хлопчина
-Батьку ось вона!
-Синку не кричи так голосно, я її бачу.
Мавка теж їх побачила і підійшла
-Що ви там? Як ваші справи?
-Все добре Мавко,чому ти вирішила вернутись у наші ліси, вже багато років пройшло з того часу- Сказав батько
- Ну не знаю, думала знайду хлопчину і знайшла. Це твій син так?
-Так, мій рідний
-Я вас чекала, але щось я якось себе не добре почуваю. Ах ви!!! Твій син одягнув намисто і тепер я нічого не можу робити!
-Мавко йди звідси поки інші не прийшли, і не вертався, а то тобі гірше буде.
Мавка мовчки пішла з цього лісу, бо там для неї було небезпечно. І це все обійшлось добрим кінцем. Бо якби син не одягнув намисто вона забрала його з собою завжди.
