Іспанський поет Луїс де Гонгора-і-Арготе ввійшов в історію іспанської літератури як творець вишуканої барокової поезії. Він народився вм. Кордові, де й прожив більшу частину життя. Походив зі старовинної, але збіднілої дворянської родини. Л. де Гонгора вивчав право й теологію в Саламанксько-му університеті. 1585 р. був посвячений у сап священика. Кілька років провів при дворі, сподіваючись на прибуткову парафію, але не виявив особливої ревності в служінні Богові, викликавши незадоволення церковників своїм «легковажним» способом життя й написанням світських поезій. За вироком єпископа був змушений покаятися в гріхах, але й після цього не змінив своїх звичок. У наступні роки пост кілька разів приїздив до столиці, сподіваючись отримати вигідне церковне призначення. Лише 1617 р. він одержав почесне звання капелана Філінпа III, але й це не змінило його скрутного матеріального становища.
Справжнім покликанням Л. де Гонгори була поезія. Однак за життя поета його твори не друкувалися, оскільки він мав церковний сан. Вони були відомі в списках лише обраному колу сучасників. Уперше його поезії були опубліковані після смерті в збірці «Поетичні твори іспанського Гомера» (1627) і в зібранні поезій, що вийшло друком сім років потому.
Луїс де Гонгора поклав початок різновиду барокової лірики «-куль-тизму» (або «культерані:іму»). Цей різновид називають ще «темним стилем». Письменник уважав, що поезія призначена передовсім для культурних людей, які повинні шукати у віршах прихований смисл. Процес «розгадування», «розкодування» лірики, па думку митця, спонукає до власних роздумів і дарує естетичну ііасолоду.
Дослідники виокремлюють два етапи творчості Л. де Гонгори до 1610 р., коли його поезія була ще «ясною», і після 1610 р., відколи в його ліриці став домінувати «темний стиль». Аби приховати зміст творів і завуалювати свою думку, митець використовував різні художні засоби: складні синтаксичні конструкції, підтекст, метафори, непрямі вираження думки або характеристики образу (перифраз) тощо. Зразками «культистської» поезії Л. Гонгори є його поема «Міф про Поліфема і Галатею» (1613) і численні вірші.
Гонгорйзм (icn. gongonsmo — від прізвища іспанського поста Л. де Гонго-ри-і-Арготс) — поетична школа в іспанській поезії XVI-XV1I ст. (у межах художнього напряму бароко). Гонгорйзм тяжів до складної метафори й випіуваного поетичного мовлення. Його ще називають «культизм», або «культеранізм».
Переклади творів Я. де Гонгори здійснював Михайло Орест (Михайло Зе-ров — брат поета-перекладача Миколи Зерова), які ввійшли до збірки ^Держава слова» (1952).
ГАЛЕРНИК
коментарі Вірш «Галерник» Л. де Гонгори яскраво втілює світовідчуття людини доби бароко. Зображення полоненого галерника набуває символічного змісту. Людина, на думку митця, скута в житті міцними ланцюгами, приречена долею на постійні блукання в океані Всесвіту. Вона залежить від вищих сил і змушена бути іграшкою в руках Невідомого. Проте в центрі вірша поставлено людину — хоча й скуту кайданами, але вільну у своїй уяві, пам’яті, духовній стійкості.
На галері, па турецькій,
І до лави там прикутий,
Руки па весло поклавши,
Очі втупивши додолу,
Вій, драгутівський невільник1, Біля узбереж Марбельї2 Нарікав під звук суворий Ланцюга й весла своїх:
«О святе іспанське море, Славний береже і чистий, Коне, де незмірна безліч Сталася нещасть наморських!
Ти ж бо є те саме море, Що прибоями цілує Краю батьківського мури, Короновані і горді.
' Драфгтськийневільник — полоненим відомим турецьким піратом, наім’яДрагут. Драгут був адміралом Османської імперії. Його мусульманське ім'я Тургут-реїс, а Драгутом його прозвали на заході Європи. Відомий своїми походами вздовж <бе|>епв Середземного моря (Іс/и/піі, Франції, Італії та інших країн).
2 Марбёлья — місто в Іспанії.
Про дружину принеси ти Вістку і скажи, чи щирі Плач її і всі зітхання,
Що мені і тут лунають.
Бо якщо полон мій справді ІЦс оплакує, як легко Ти могло 6 південні води Перлам и перевершити!
Дай же, о криваве море, Відповідь; тобі не тяжко Це вчинити, якщо правда, Що і води мають мову.
Але ти німуй, о море,
Якщо смерть її забрала;
Хоч цього не сміє статись,
Бо живу я поза нею,
Бо прожив я десять років Без свободи і без неї В вічній каторзі при веслах Не вбиває сум нікого».
Осмислюємо прочитане. 1. Що уособолює образ галерника в однойменному вірші Л. де Гонгори? 2. Знайдіть метафори й гіперболи у вірші «Галерник», визначте їх призначення в тексті. 3. Які образи вірша можна вважати символічними? Розкрийте їх зміст.
Для обговорення. Які душевні переживання є центром уваги письменника у вірші «Галерник»?
Поезії Гонгори притаманна свіжість і глибина.
Федеріко Гарсіа Лорка
Сторінки життя та творчості
Іспанський поет Луїс де Гонгора-і-Арготе ввійшов в історію іспанської літератури як творець вишуканої барокової поезії. Він народився вм. Кордові, де й прожив більшу частину життя. Походив зі старовинної, але збіднілої дворянської родини. Л. де Гонгора вивчав право й теологію в Саламанксько-му університеті. 1585 р. був посвячений у сап священика. Кілька років провів при дворі, сподіваючись на прибуткову парафію, але не виявив особливої ревності в служінні Богові, викликавши незадоволення церковників своїм «легковажним» способом життя й написанням світських поезій. За вироком єпископа був змушений покаятися в гріхах, але й після цього не змінив своїх звичок. У наступні роки пост кілька разів приїздив до столиці, сподіваючись отримати вигідне церковне призначення. Лише 1617 р. він одержав почесне звання капелана Філінпа III, але й це не змінило його скрутного матеріального становища.
Справжнім покликанням Л. де Гонгори була поезія. Однак за життя поета його твори не друкувалися, оскільки він мав церковний сан. Вони були відомі в списках лише обраному колу сучасників. Уперше його поезії були опубліковані після смерті в збірці «Поетичні твори іспанського Гомера» (1627) і в зібранні поезій, що вийшло друком сім років потому.
Луїс де Гонгора поклав початок різновиду барокової лірики «-куль-тизму» (або «культерані:іму»). Цей різновид називають ще «темним стилем». Письменник уважав, що поезія призначена передовсім для культурних людей, які повинні шукати у віршах прихований смисл. Процес «розгадування», «розкодування» лірики, па думку митця, спонукає до власних роздумів і дарує естетичну ііасолоду.
Дослідники виокремлюють два етапи творчості Л. де Гонгори до 1610 р., коли його поезія була ще «ясною», і після 1610 р., відколи в його ліриці став домінувати «темний стиль». Аби приховати зміст творів і завуалювати свою думку, митець використовував різні художні засоби: складні синтаксичні конструкції, підтекст, метафори, непрямі вираження думки або характеристики образу (перифраз) тощо. Зразками «культистської» поезії Л. Гонгори є його поема «Міф про Поліфема і Галатею» (1613) і численні вірші.
Гонгорйзм (icn. gongonsmo — від прізвища іспанського поста Л. де Гонго-ри-і-Арготс) — поетична школа в іспанській поезії XVI-XV1I ст. (у межах художнього напряму бароко). Гонгорйзм тяжів до складної метафори й випіуваного поетичного мовлення. Його ще називають «культизм», або «культеранізм».
Переклади творів Я. де Гонгори здійснював Михайло Орест (Михайло Зе-ров — брат поета-перекладача Миколи Зерова), які ввійшли до збірки ^Держава слова» (1952).
ГАЛЕРНИК
коментарі Вірш «Галерник» Л. де Гонгори яскраво втілює світовідчуття людини доби бароко. Зображення полоненого галерника набуває символічного змісту. Людина, на думку митця, скута в житті міцними ланцюгами, приречена долею на постійні блукання в океані Всесвіту. Вона залежить від вищих сил і змушена бути іграшкою в руках Невідомого. Проте в центрі вірша поставлено людину — хоча й скуту кайданами, але вільну у своїй уяві, пам’яті, духовній стійкості.
На галері, па турецькій,
І до лави там прикутий,
Руки па весло поклавши,
Очі втупивши додолу,
Вій, драгутівський невільник1, Біля узбереж Марбельї2 Нарікав під звук суворий Ланцюга й весла своїх:
«О святе іспанське море, Славний береже і чистий, Коне, де незмірна безліч Сталася нещасть наморських!
Ти ж бо є те саме море, Що прибоями цілує Краю батьківського мури, Короновані і горді.
' Драфгтськийневільник — полоненим відомим турецьким піратом, наім’яДрагут. Драгут був адміралом Османської імперії. Його мусульманське ім'я Тургут-реїс, а Драгутом його прозвали на заході Європи. Відомий своїми походами вздовж <бе|>епв Середземного моря (Іс/и/піі, Франції, Італії та інших країн).
2 Марбёлья — місто в Іспанії.
Про дружину принеси ти Вістку і скажи, чи щирі Плач її і всі зітхання,
Що мені і тут лунають.
Бо якщо полон мій справді ІЦс оплакує, як легко Ти могло 6 південні води Перлам и перевершити!
Дай же, о криваве море, Відповідь; тобі не тяжко Це вчинити, якщо правда, Що і води мають мову.
Але ти німуй, о море,
Якщо смерть її забрала;
Хоч цього не сміє статись,
Бо живу я поза нею,
Бо прожив я десять років Без свободи і без неї В вічній каторзі при веслах Не вбиває сум нікого».
Враз потужно розгорнулось Шестеро вітрил галерних,
І звелів йому наглядач Всю свою ужити силу.
(Переклад з іспанської Михайла Ореста)
Робота з текстом
Осмислюємо прочитане. 1. Що уособолює образ галерника в однойменному вірші Л. де Гонгори? 2. Знайдіть метафори й гіперболи у вірші «Галерник», визначте їх призначення в тексті. 3. Які образи вірша можна вважати символічними? Розкрийте їх зміст.
Для обговорення. Які душевні переживання є центром уваги письменника у вірші «Галерник»?