Відповідь:Ох, добродії, ну і днинка видалася сьогодні! Як завжди, я за справами служби йшов через базарну площу. Зі мною був Єлдирін. Він допомагав мені вирішити низку питань. З ранку у мене настрій був непоганий, я одягнув нову шинель, справна така шинель. І хто б міг подумати, що неприємності сьогодні на цій площі стануться через те, що наш народ не знає головного: чи належить генералош Жигалову собака, який укусив за палець Хрюкіна.  

Здавалося б, хіба важливо, що собака належить генералові? Авжеж. Генерал – особа благородна, шляхетна, виходить, і собака  

в нього благородний і не кусатиме будь-кого. А ось якщо собака не належить генералові, то не має належного виховання, він є загрозою для людей, може укусити і мене, людину при виконанні обов’язків, яка наглядає за порядком у місті.

Такого собаку треба знищити.  

Звідси висновок: якщо Хрюкіна укусив генеральський собака, то винний сам укушений, він грубо поводився з твариною, а може, навмисно спровокував її. Може, навіть, для того, щоб досадити самому генералові, а відповідати за це – мені. А якщо собака безпритульний, всі права на боці Хрюкіна – собаку треба знищити, адже насамперед – справедливість.  

Може,  

і мені дяка від начальства вигорить за пильність?

Моєму скрутному становищу (треба ж було вирішити, кого покарати – собаку чи Хрюкіна!) зарадив генеральський кухар Прохор. Виявилося, що собака, дійсно, не генеральський, але у його превосходительства є брат, який до йього приїхав погостювати. Саме він і є хазяїном собаки, який укусив цього бовдура Хрюкіна.  

Кажуть, не чіпай малечу, і тобі нічого не буде. Собака ж ні в чому невинний, це все Хрюкін, хай йому грець! У своїй справі я спираюся на поінформованість наших людей. Уявляєте, що. могло б статися, якби я не дізнався вчасно про приїзд генералового брата?  

Міг би постраждати ні в чому не винний собака!..  

Пояснення:то?