Тарас Григорович Шевченко — поет, котрий майстерно писав на будь-яку тему. Творчість цього митця характеризується відкритістю, щирістю. Поет показував нехай гірку, але ж правду. Найчастіше він писав про життя українців, зображував свої почуття, ставлення до подій, котрі відбувалися на його Батьківщині. Шевченко гарно підкреслював усі важливі факти, влучно характеризував героїв, використовував багато художніх засобів, аби краще описати ситуацію.
Однією з провідних тем, котра хвилювала Тараса Григоровича, є жіноча доля. Шевченко не міг спокійно спостерігати за тяжким тогочасним життям українок. Його душа боліла, коли він бачив, що жінок зневажають, ганьблять, ними нехтують. Здебільшого поет писав про селянок-кріпачок, вдов, сиріт і покриток. Я думаю, тема жіночої багатостраждальної долі Шевченку була близька. Життя матері Тараса Григоровича було дуже тяжким. Нужда та важка праця поклали жінку в могилу. У часи кріпацтва не слід було сподіватися на добрі події. Найтяжче, мабуть, жили саме жінки.
Усім відомий факт, що жінки, котрі народжували позашлюбних дітей, зазнавали цькування з боку усіх людей, навіть батьків. Шевченко у свою чергу стає на захист таких покриток, розуміє їх та підтримує. Одним із найпопулярніших творів Тараса Шевченка є соціально-побутова поема «Катерина». Автор показує тяжку трагічну долю української жінки в часи кріпосництва. У поемі розповідається про життя покритки та занадто жорсткі норми народної моралі. Катерина закохалася в офіцера. Дівчина до останнього сподівалася на взаємність, та так її і не дочекалася. Катерина відчувала до чоловіка лише теплі почуття, а у відповідь чула лише образи, грубощі, відчувала зневагу. Виявилося, що дівчина вагітна, а це на ті часи, означало, що від неї відмовляться й відвернуться всі. Народивши сина, дівчина не знайшла спокою у своїй душі. Вона покінчила життя самогубством. Усі засуджували її вчинок, дівчина залишила самого-самісінького свого маленького сина. Шевченко ж жаліє грішну Катерину. Для поета вона невинна. Дівчина не витримала натиску з боку людей, не змогла перебороти свою тяжку долю. Звичайно, такого життєвого удару витримає не кожна жінка.
Не можу не згадати соціально-побутової поеми «Наймичка». Тарас Шевченко засуджує кріпацтво, тогочасні умови життя, у яких жодна жінка не могла відчувати себе повноцінно захищеною. У творі розповідається про дівчину-покритку, яка підкинула свою позашлюбну дитину чужій родині. Ганна пішла на такий відчайдушний крок, аби зберегти життя синові. Згодом дівчина попросилася у найми в сім’ю Насті й Трохима, щоб допомагати з дитиною. Ганна готова була служити за будь-яку плату, головна мета — завжди бути поряд з сином. Дівчина дуже важко працювала, багато часу проводила з дитиною, лише вночі могла оплакувати свою важку долю. Протягом усього життя Ганна була поряд з сином. Вона щодня спокутувала свій гріх важкою працею і стражданнями. Ганна була готова на все, заради щасливого майбутнього свого сина. Лише перед своєю смертю вона змогла зізнатися Маркові, що саме вона є його справжньою матір’ю. Іван Франко виразив своє гарне ставлення до образу: «Наймичка — натура безмірно глибока, чуття у неї не тільки живе, але сильне та високе, любов до дитини така могуча, що перемагає все інше, заслонює перед нею весь світ, заставляє забувати про себе саму, віддати все своє життя не для хвилевої покути, але для довгої жертви на користь своєї дитини».
Отже, Тарас Шевченко зміг дуже точно описати тяжку долю жінки тогочасних часів. Він показав усю правду у своїх творах. Поет був добрим, щирим, відкритим, він не міг засуджувати бідних дівчат, автор розумів їх і захищав.
Однією з провідних тем, котра хвилювала Тараса Григоровича, є жіноча доля. Шевченко не міг спокійно спостерігати за тяжким тогочасним життям українок. Його душа боліла, коли він бачив, що жінок зневажають, ганьблять, ними нехтують. Здебільшого поет писав про селянок-кріпачок, вдов, сиріт і покриток. Я думаю, тема жіночої багатостраждальної долі Шевченку була близька. Життя матері Тараса Григоровича було дуже тяжким. Нужда та важка праця поклали жінку в могилу. У часи кріпацтва не слід було сподіватися на добрі події. Найтяжче, мабуть, жили саме жінки.
Усім відомий факт, що жінки, котрі народжували позашлюбних дітей, зазнавали цькування з боку усіх людей, навіть батьків. Шевченко у свою чергу стає на захист таких покриток, розуміє їх та підтримує. Одним із найпопулярніших творів Тараса Шевченка є соціально-побутова поема «Катерина». Автор показує тяжку трагічну долю української жінки в часи кріпосництва. У поемі розповідається про життя покритки та занадто жорсткі норми народної моралі. Катерина закохалася в офіцера. Дівчина до останнього сподівалася на взаємність, та так її і не дочекалася. Катерина відчувала до чоловіка лише теплі почуття, а у відповідь чула лише образи, грубощі, відчувала зневагу. Виявилося, що дівчина вагітна, а це на ті часи, означало, що від неї відмовляться й відвернуться всі. Народивши сина, дівчина не знайшла спокою у своїй душі. Вона покінчила життя самогубством. Усі засуджували її вчинок, дівчина залишила самого-самісінького свого маленького сина. Шевченко ж жаліє грішну Катерину. Для поета вона невинна. Дівчина не витримала натиску з боку людей, не змогла перебороти свою тяжку долю. Звичайно, такого життєвого удару витримає не кожна жінка.
Не можу не згадати соціально-побутової поеми «Наймичка». Тарас Шевченко засуджує кріпацтво, тогочасні умови життя, у яких жодна жінка не могла відчувати себе повноцінно захищеною. У творі розповідається про дівчину-покритку, яка підкинула свою позашлюбну дитину чужій родині. Ганна пішла на такий відчайдушний крок, аби зберегти життя синові. Згодом дівчина попросилася у найми в сім’ю Насті й Трохима, щоб допомагати з дитиною. Ганна готова була служити за будь-яку плату, головна мета — завжди бути поряд з сином. Дівчина дуже важко працювала, багато часу проводила з дитиною, лише вночі могла оплакувати свою важку долю. Протягом усього життя Ганна була поряд з сином. Вона щодня спокутувала свій гріх важкою працею і стражданнями. Ганна була готова на все, заради щасливого майбутнього свого сина. Лише перед своєю смертю вона змогла зізнатися Маркові, що саме вона є його справжньою матір’ю. Іван Франко виразив своє гарне ставлення до образу: «Наймичка — натура безмірно глибока, чуття у неї не тільки живе, але сильне та високе, любов до дитини така могуча, що перемагає все інше, заслонює перед нею весь світ, заставляє забувати про себе саму, віддати все своє життя не для хвилевої покути, але для довгої жертви на користь своєї дитини».
Отже, Тарас Шевченко зміг дуже точно описати тяжку долю жінки тогочасних часів. Він показав усю правду у своїх творах. Поет був добрим, щирим, відкритим, він не міг засуджувати бідних дівчат, автор розумів їх і захищав.