Ответ:

Атомні магнітні моменти в розрахунку на парамагнетичний атом можна обчислити таким чином: μатом=ggJμB.

Найчастіше в таких упорядкованих системах орбітальний момент відсутній.

Чисто спіновий μатом=gSμB=2SμB=nμB

де n – число неспарених електронів, якщо це феромагнітний взаємодія, а якщо це антиферомагнітна взаємодія з наявними нескомпенсованими підґратками (феромагнетика), то n – число не скомпенсованих спінів.

Ефективний магнітний момент розраховується як магнітний момент квантового об`єкта – одного атома чи йона або декількох, тобто це мікроскопічна величина. Для мікроскопічного магнітного моменту можливі тільки дискретні величини його проекції на вибрану вісь, і ця дискретність призводить до того, що ефективне значення магнітного моменту записується таким чином.

Коли ми переходимо до макроскопічних моментів (в феромагнетиках магнітний момент – це магнітний момент домену, він складається з великої кількості маленьких магнітних моментів), можна уявити, що це просто сума проекцій магнітних моментів. В результаті такого переходу виходить, що макроскопічний магнітний момент може приймати будь-який напрямок, на відміну від мікроскопічного, у якого є тільки квантовані проекції на вибрану вісь. Це призводить до формули вище.

Вимірюючи намагніченість насичення металів, коли всі магнітні моменти орієнтовані уздовж магнітного поля, можна визначити магнітний момент в розрахунку на один атом.

Намагніченість насичення найбільша у заліза. У нього в феромагнітній взаємодії приймає участь 2.2 електронів.

В металі за рахунок перекривання орбіталей утворюється так багато молекулярних орбіталей, що виникають зони дозволених і заборонених енергій замість дискретних рівнів енергії для малих молекул. Деякі електрони делокалізуються на велику кількість атомів.