Система освіти та виховання тут мала дещо спільні ознаки, які полягали у тому, шо громадським вихованням були охоплені лише діти рабовласників, а діти рабів були позбавлені права навчання, оскільки їх безправних батьків розглядали як "знаряддя, яке говорить". Виховання ж проводилося в дусі зневажливого ставлення до фізичної пращ та безправного населення країни.

Система виховання передбачала домашнє виховання до семи років. Потім хлопчиків забирали в школу, а дівчатка весь час перебували в жіночій половині будинку - гінекеї. Тут їх навчали рукоділлю, читанню, письму, грі на музичних інструментах. Вийшовши заміж, вони переходили в іншу гінекею, майже нічого не змінюючи у своєму житті.

Хлопчики від 7 до 14 років навчалися в приватних школах граматистів і кіфаристіе (одночасно або послідовно - спочатку в школі граматиста, а потім кіфариста). Це були приватні школи, а оскільки навчання в них було платним, діти вільнонароджених, але бідних громадян (демосу) не могли в них учитися.

У школі граматистів навчали читання, письма і рахунку. Під час навчання грамоти використовувався буквоскладальний метод: діти завчали напам'ять букви за їхніми назвами (альфа, бета, гамма і т. д.), потім складали їх у склади і вже після того склади - у слова. Вивчаючи письмо, використовували навощені таблички, на яких тонкою паличкою (стилем) писалися букви. Для рахування використовували пальці рук, камінчики і рахункову дошку (абакі), яка нагадувала рахівницю. У школі кіфариста підліток отримував літературну освіту і естетичне виховання (музика, співи, декламація уривків із "Іліади" та "Одіссеї"").

У 13-14 років хлопчики продовжували навчання у школі боротьби -палестрі. Тут упродовж 2-3 років вони займалися п'ятиборством (біг, стрибки, боротьба, метання диска і списа, плавання). Почесні громадяни міста проводили з ними бесіди на політичні та моральні теми.