• Мои ответы
  • Мои вопросы
Urrka 2 года назад
Тема нашого дослідження - зображення міста Санкт-Петербурга у видатного письменника 19 віку Н. В. Гоголя.

Місто в якому-небудь творі - не просто зовнішнє середовище мешкання і місце дії героїв і персонажів, це ціла соціальна атмосфера. І у різних поетів і письменників образ одного і того ж міста може бути представлений абсолютно суперечливо.

Петербург поміщається особливу в російській літературі. Однак при огляді авторів, чий внесок в створення Петербургського тексту найбільш вагомий, кидаються в очі дві особливості: виняткова роль письменників - уродженців Москви (А. С. Пушкин, М. Ю. Лермонтов, Ф. М. Достоєвський і інш.) і ширше - непетербуржци (Н. В. Гоголь, І. А. Гончаров, чий внесок в Петербургськиє тексти поки не оцінений по достоїнству, Я. П. Бутков, В. В. Крестовський, А. А. Ахматова і інш.), по-перше, і відсутність писателей-петербуржцев аж до заключного етапу (А. А. Блок, О. Е. Мандельштам), по-друге. Потрясіння від зустрічі з Петербургом яскраво відбилося не тільки в творчості згаданих вище письменників і поетів, але і в кращих роботах про місто, володіючих самодостаточной художньою цінністю.

Значущість досліджень, пов'язаних з областю класичної літератури не підлягає сумніву. Классика актуальна у всі часи. А актуальна, оскільки людська суть не міняється, і проблеми, виникаючі в суспільстві, вічні. З покоління в покоління люди зачитуються великими творами великих авторів. І кожний читач в будь-якому класичному творі бачить, якщо не себе, то одного, а не одного, так знайомого. Всі конфлікти, ті, що відбуваються в класичному творі знайомі читачу. Классика повествует про кожного з нас, про наші життя, характери, долі, про суспільство, в якому ми існуємо.

Актуальність даної роботи складається в тому, що дослідження присвячене образу, мабуть, самого славнозвісного, незвичайного і суперечливого міста в нашій країні. Кожна епоха в історії російського суспільства знає свій Петербург. Кожна окрема особа, що творче переживає його, заломлює цей образ по-своєму. Було два Петербурга. Один - місто, створене геніальними архітекторами, Петербург Палацової набережної і Палацової площі, що вражає нас і нині своєю вічною красою і стрункістю - "полнощних країн краса і диво", як назвав його Пушкин. Але був і інший - "будинки без всякої архітектури", що кишать "цеховим і ремісничим населенням", Міщанські, Садові, Подьячеськиє вулиці, набережні "Канави"; харчевня, распивочние, корчми, лавчонки і лотки дрібних торговців, нічліжки...

Багатьма поетами і письменниками він був відмічений в творах, причому як з хорошої, так і з поганої сторони. Одні оспівували його і називали "вікном в Європу", інші з всією ненавистю і відчаєм говорили об Петербурге як про місто, "побудоване на кістках", про "прокляття Росії". Інтерес до цього справді великого міста не гаснув практично з самого його зведення і до наших днів. Така літературна слава Петербурга пояснюється не тільки тим, що він є столицею протягом як Золотого (перша третина ХIХ сторіччя), так і Срібного (початок ХХ сторіччя) віків російської культури. Саме місто з його островами і каналами, білими ночами, прекрасними пам'ятниками архітектури незвичайно привабливий для письменників, поетів і художників. У творах всіх письменників, що жили тут і поетів Північна столиця ставала не тільки місцем дії, але і рівноправною дійовою особою.

Багато які дослідники зверталися до образу Петербурга в творах Н. В. Гоголя: Ю. В. Манн, А. Белий, Г. А. Гуковський, В. М. Маркевич, С. І. Машинський, В. В. Гиппіус, Н. П. Анциферов і інші

Методологічною основою дослідження є загальнонауковий методи дослідження (аналіз, синтез) і певна база знань по літературі.

Оскільки петербургские повісті Н. В. Гоголя входять в шкільну програму, практичною значущістю курсової роботи можна визначити подальше її застосування на уроках літератури в середніх школах, а також на позакласних заняттях, на роботі в літературознвський кухлях і при підготовці учнів до різних олимпиадним завдань по літературі.

Urrka 2 года назад
Триумфы и поражения Чичикова - это попеременно то пламя, то дым в цветовом и символически-словесном выражении, причем и контрастно данные.

Прежде всего, фрак Чичикова в поэтике произведения — это образ-символ. В этом значении он также интересен для исследователя. Одежда, вещь, всегда характеризуя ее носителя, «обнимает» героя, является показателем его внешнего и внутреннего мира, срастается с ним. Мастер описания деталей вещного мира, Гоголь придавал одеянию Чичикова большое значение. Несмотря на то, что в 1 томе фрак не имеет еще названного редкого цвета, он тем не менее важен. Часто словом «фрак» Гоголь метонимически называет человека. Например: «...фраки на многих сделались заметно просторней» (VI, 197). По Белому, «фрак брусничного цвета с искрой — признак круглоты Чичикова, обтекаемости, но это элемент красного — цвета крови и преступления»7. Неслучайно Петрушка выбивает из него много пыли грязи в одной из сцен в 1 томе. И в душе Чичикова «сора» много. Фрак всегда описывается автором подробно. Этот герой — «не личность, а красный фрак с искрой»8 (Белый А.). Фрак — и страсть Чичикова, а искру увидела Коробочка и приняла его за разбойника.

Покупкой сукна Чичиков празднует свой «триумф» — подделку завещания тетки Хлобуева — Ханасаровой. Но «час торжества» оказывается и «часом падения». Записка мага-юристконсульта — начало краха Чичикова, и именно в этот момент ему приносят новый фрак, что весьма символично. Дело бездуховное, богопротивное сопровождается триумфом материальности, вещности, телесности. Тщеславие Чичикова разыгралось: «...получил желанье сильное посмотреть на самого себя в новом фраке наваринского пламени с дымом. Натянул штаны, которые обхватили его чудесным образом со всех сторон, так что хоть рисуй. Ляжки так славно обтянуло, икры тоже, сукно обхватило все малости, сообща им еще большую упругость» (VII, 105). Важно для автора, что фрак подчеркивает телесность, низовые инстинкты в человеке, пробуждает низовые потребности.

В цветовой гамме костюма Чичикова присутствует белый (воротничок) — знак чистоты начала, нуля и синий (галстук). С точки зрения психологического значения цвета, это — воплощение спокойствия, удовлетворенности9, но здесь у Гоголя это лишь штрихи.

На следующей странице Гоголь вновь упоминает данный цвет, но это уже «наваринский дым с пламенем» (VII, 106). В названии цвета регулярно чередуется дым и пламя, вероятно, как слова — символы горения (пламя) и затухающего горения, продуктов горения (дым). Жизнь Чичикова с помощью цветовой метафоры уподобляется попеременно то горению, то дыму. Горение — жизнь полная, насыщенная, дым — жизнь пустая, испепеленная понапрасну. Не случайно, именно в этот момент в комнате появляется жандарм, разбивается склянка, и Чичиков «... как был во фраке наваринского пламени с дымом, должен был сесть» (VII, 107). Гоголь подчеркивает эту деталь. Так, на небольшом пространстве текста пятый раз автором упоминается цвет, изображенный Айвазовским.

В момент допроса и обвинения Чичикова судья «взглянул на фрак наваринского пламени с дымом» (VII, 107). Чичиков «повалился в ноги князю, так, как был: во фраке наваринского пламени с дымом <...>» (VII, 108) и затем «разорвал на себе фрак наваринского пламени с дымом» (VII, 110), швырнув полу на пол (фрак теряет свою целостность). В момент краха автор упоминает несколько раз (5) название цвета, в котором на первом месте стоит слово «пламя», а на втором — «дым», подчеркивая пустоту жизненных устремлений Чичикова, ибо все его потуги обратились в дым. В данном случае это уже оценочная метафора.

Судьба фрака Чичикова, в сущности, предрешена, так как еще в предшествующей главе, в гостях у Леницына, фрак героя испортил ребенок Леницына — деталь «говорящая».

Несмотря на испытания, на наказание, Чичиков, выйдя из тюрьмы благодаря покровительству Муразова, вновь заказывает себе фрак как залог благополучия: «зашел потихоньку к тому купцу, у которого купил сукно наваринского пламени с дымом, взял вновь четыре аршина на фрак и на штаны <...>» (VII, 123). И шьет за двойную цену для скорости и чтобы начать все сначала, и уже и город «замаячил» перед его взором, и ноги «плясавиц», и жалеет, что волосы на себе рвал, и фрак разорвал, и страданию предался. Фрак нужен персонажу для того, чтобы начать жизнь сначала, а эта способность, по мнению многих литературоведов, присуща ему. Но вместо прежнего Чичикова перед нами стоит «развалина в новом фраке» (VII, 124), по словам Гоголя. Триумфа уже нет.

Вновь начинавшаяся жизнь персонажа должна была быть более духовной.

Urrka 1 год назад

1. **Революція та громадянська війна (1917-1923 роки)**: Більшість країн "красного світу" пройшли через революційний процес та громадянські війни, що завершилися перемогою комуністичних сил.

2. **Консолідація влади (1920-1930-ті роки)**: Після завершення громадянських війн було здійснено спробу зміцнити владу та впровадити соціалістичні реформи.

3. **Індустріалізація та колективізація (1930-ті роки)**: В цей період було проведено широкомасштабну індустріалізацію та колективізацію сільського господарства.

4. **Друга світова війна (1939-1945 роки)**: Велика більшість країн "красного світу" брала участь у Другій світовій війні, де разом з антигітлерівською коаліцією боролися проти нацистської Німеччини.

5. **Післявоєнний період (після 1945 року)**: Після завершення Другої світової війни країни "красного світу" вели відновлення та зміцнення власних економік, а також впроваджували соціалістичні реформи в різних сферах життя.

6. **Холодна війна (1947-1991 роки)**: Після Другої світової війни розпочалася "холодна війна" між США та ШРСР, яка вплинула на політичну, економічну та військову ситуацію у світі.

7. **Розпад СРСР та сателітних країн (1991 рік)**: Розвал Радянського Союзу та незалежність багатьох колишніх супутників вплинули на історію країн "красного світу".
Urrka 1 год назад
Історичні стоянки є важливою складовою культурної спадщини
України, а їх захист та збереження є
важливим завданням для збереження
історії нашої країни. Необхідно підтримувати та створювати умови для більш глибокого вивчення цих стоянок, їх значення, а також створювати музеї та інші заклади для збереження цієї культурної спадщини.
Королево та Межиріч є двома видатними стоянками палеолітичного періоду в
Україні, які мають значний історичний та науковий потенціал. Проте, руйнування
Королево та відсутність музею в
Межирічі є певним прорахунком в захисті та збереженні цих історичних перлин нашої країни.
Необхідно підтримувати та зберігати стоянки, щоб збільшити кількість інформації, яку ми можемо дізнатися про нашу історію та культуру. Окрім того, створення музеїв та закладів культури
зможе розвивати туризм та
приваблювати іноземних туристів для вивчення історії та культури України. В інших країнах значимі історичні місця часто є обʼєктами туризму, що приводить до розвитку економіки та збереження культурної спадщини країни.

У тебя пока нет ни одного друга

Найти друзей