• Мои ответы
  • Мои вопросы
egorkosko3112 3 года назад
Сила мрії здатна змінити життя, перевернути весь світ, створити диво: У це щиро вірив автор чудової повісті «Пурпурові вітрила» — Олександр Грін. Письменник знав цю силу, для якої не існує ніяких перешкод, не існує нічого неможливого. Потрібно лише твердо вірити в свою мрію і чекати дива. Мрія самого Гріна і допомогла йому створити прекрасний світ, у якому живуть відважні, щиросерді чоловіки і прекрасні жінки, де біля моря коштують міста з чудовими назвами — Лисиці, Зурбаган.

У повісті ми зустрічаємо маленьку Ассоль, виховану добрим і люблячим батьком. Вона живе відокремленим життям: однолітки відштовхують її, дорослі недолюблюють дівчинку, переносячи на неї нелюбов до батька. Одного разу, йдучи лісом, Ассоль зустріла дивного чоловіка, який розповів їй казку про кораблі з пурпуровими вітрилами. Дівчинка повірила в цю казку, зробила її частиною свого життя, частиною своєї душі — своєю мрією. І, не зважаючи на глузування, почала чекати свого принца. Вона знала, що настане день, коли він припливе за нею і скаже: «Здрастуй, Ассоль! Далеко-далеко звідси я побачив тебе уві сні та приїхав, щоб забрати тебе назавжди у своє царство».

Хитромудрими шляхами йдуть до зустрічі дві людини, створені один для одного. Світ Артура Грея зовсім не схожий на життя в приморській селі, в якій живуть Ассоль і її батько. Йому доступні багатство і розкіш, але Артур не схильний вести спосіб життя, належний йому за правом йародження. Він наділений живою душею, мріє про море і вітрила. Ця мрія приводить до того, що Грей стає моряком. «Він народився капітаном, хотів бути ним і став ним».
egorkosko3112 3 года назад

Ольга Кобилянська, видатна українська письменниця, спостерігаючи за становищем жінки у тогочасному суспільстві, мріяла про рівноправність її з чоловіками в одержанні освіти, у вихованні, у виборі свого власного життєвого шляху. Цій проблемі вона присвятила більшість своїх творів, і найперший із них — "Людина".

У цій повісті ми знайомимося з Оленою Ляуфер — дочкою царсько-королівського лісового радника. Вона читає серйозні книги, розмовляє з молодими людьми про "соціалізм, натуралізм, дарвінізм, питання жіноче, питання робітницьке...", відстоює "рівноправність між мужчиною і жінкою". Це страшенно лякало батьків, викликало осуд у їхніх знайомих і товаришів, адже дівчина йшла проти всіх усталених поглядів та традицій, що існували у цьому провінційному містечку.

Дівчата повинні були вивчати французьку мову, оволодівати музикою й танцями, готуватися повністю віддати себе у владу чоловікові. Мати й батько іншого шляху для Олени не бачили й не бажали, а особливо після того, як їхній син Герман-Євген-Сидор своїм розгульним життям наробив багато боргів родині. Батько теж частенько пиячив і втратив роботу, поставивши сім'ю у велику матеріальну скруту.

Олена на той час зустріла серед молодих людей свого однодумця, студента-медика Стефана Лієвича, якого покохала і з яким таємно заручилася. Ця любов відкрила для дівчини широкі горизонти, підтримувала віру у правоту своїх переконань щодо емансипації жінки.

egorkosko3112 3 года назад

Моє перше знайомство з творами Олеся Гончара відбулося дуже давно. Коли я був дуже малим і ще не вмів читати, моя мама прочитала мені тоненьку дитячу книжечку "Ілонка". Книжечка була добре ілюстрована і цим привертала мою увагу. Мене приваблювала маленька дівчинка, яка довірливо сиділа на руках у якогось чоловіка і дивилася в далечінь. Я довго зберігав улюблену книжечку, а згодом, підрісши, читав її своїй молодшій сестрі. Що сподобалося мені в цій новелі Олеся Гончара? Мабуть, щирість і простота розповіді. З того, вже тепер далекого дитинства, я проніс любов до рідного слова. І все це завдяки одній тільки новелі.

Я прочитав багато творів свого улюбленого письменника. Олесь Гончар для мене — уособлення усіх людських чеснот, бо тільки дуже хороша людина може так писати про іншу людину: людину-воїна, людину-трудівника.

Мені здається, що про Велику Вітчизняну війну я дізнався значно більше саме з творів Гончара, ніж із підручника історії. Тепер, дивлячись на сивих ветеранів, я пильніше прислухаюсь до їхніх спогадів, уявляю юнаків і дівчат, які в грізні роки лихоліття стали на захист рідної землі.

Мій прадід загинув, захищаючи Україну, у 1944 році. Тоді йому не було й тридцяти років. Його поховано десь на Львівщині у братській могилі. Коли я закінчу школу, то обов'язково побуваю там, вклонюсь його пам'яті. Можливо, історія моєї родини спонукала мене до читання творів Гончара на воєнну тематику. Затамувавши подих, я читав рядки "Прапороносців", в яких полк Самієва перетинав кордони України. Подумати тільки! Ішла війна, а молоді і вродливі юнаки і дівчата ризикували життям, ішли у бій. Але в той же час вони шанували людину, вони раділи і плакали, сумували і сміялись, любили і дружили. Вони знали ціну людському життю, але ніколи не ховалися за спини інших людей. Мені часто згадуються слова Брянського: "Найкращі воїни — це вчорашні робітники, шахтарі, комбайнери, трактористи, взагалі люди чесних трудових професій. Адже війна — це насамперед робота, найтяжча з усіх відомих людині робіт, без вихідних, без відпусток, по двадцять чотири години на добу".

egorkosko3112 3 года назад

Людина… Таке звичайне і повсякденне слово. А чи задумувалися ви над його значенням? Мабуть, ні. Адже хто думає про пояснення цього звичайнісінького слова? Лише філософи. Як ви гадаєте, як вони розуміють це слово? Платон говорив: “Людина – істота безкрила, двонога і з широкими нігтями, здатна до державного знання” – звучить кумедно, але це просто слова філософа, він так розумів. Науковці вважають, що ми на 70% істота біологічного і на 30% – соціальна і при цьому використовують термін “людина”, щоб визначити її в біологічній класифікації, як вид. Як вважаю ж я ? На мою думку, більш правдоподібний термін у науковців. Але на жаль, ще ніхто не може повністю пояснити слово “людина”.

Отже, люди з великої літери є ті, що мають позитивні якості характеру. Тому, самовдосконалюйтеся, робіть все, щоб стати справді Людиною, про яку знатиме весь світ! Вірте в себе, як і я у вас, бо у вас все вийде! Не здавайтеся! Ламайте стереотипи та йдіть до своєї мрії!

egorkosko3112 3 года назад

Напевно, мріяти любить кожен з нас. Про подорожі в незнайомі далекі країни, про красиві сучасні телефони, які постійно з’являються на ринку, вражаючи нас своїми технологіями. Хтось мріє покататися на великій швидкості на шикарному автомобілі з відкритим верхом, а хтось навіть полетіти в космос, щоб побачити нашу планету з боку галактики.

Мрії у кожного свої, потаємні і різні. Комусь немає найбільшого щастя, ніж побродити по нових, ще незнайомих містах, захоплюючись їх архітектурними витворами і історичними пам’ятниками. А хтось інший мріє пірнути в глибини моря і насолоджуватися підводним плаванням.

Я довго думав, яка ж моя потаємна мрія? Чого б мені хотілося найбільше і що б мені принесло найбільше щастя? Поїздки, телефони, море і автомобілі – все це, звичайно, непогано і це завжди приносить радість і ейфорію. Але ця радість не вічна і є речі набагато важливіші за все це.

Я мрію знайти своє місце в житті. Вибрати саме ту професію, в якій я міг би реалізувати себе і не сказати після закінчення інституту, що це не моє. Я мрію, щоб мої батьки жили довго і були щасливі, адже коли у них все добре, щасливі і ми – їхні діти. Я мрію стати хорошим фахівцем у своїй справі. Можливо я стану, лікарем, вчителем, інженером, але я буду працювати так, щоб було видно результат моєї роботи і робота не була обтяжливою.

Я думаю, головне просто мріяти. Ставити цілі і йти до них. І неважливо про що мрії, головне, щоб вони були і ми намагалися їх здійснювати. Адже йти до мети і прийти до неї – це величезне щастя. А якщо людина щаслива, вона буде намагатися зробити щасливим і оточуючих її людей. Буду мріяти про різне: про все прекрасне, що приносить радість і задоволення. Думати про море, і про гори, і про далекі закордонні країни і, звичайно ж, про своїх близьких та рідних, щоб вони завжди були поруч і завжди були здоровими та щасливими. Адже якщо сильно чогось хочеш, воно завжди здійсниться.

У тебя пока нет ни одного друга

Найти друзей